До речі, думка про необхідність першочергового прийняття закону про реприватизацію була висловлена Президентом України у березні 2002 р. Під інвестиційною компанією розуміється торговець цінними паперами, який здійснюючи певні види діяльності (посередницькі, консультативні та інші послуги на ринку цінних паперів, але такі що не суперечать законодавству), також залучає кошти для здійснення спільного інвестування шляхом випуску та розміщення цінних паперів. Інвестиційні компанії створюються у формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю для проведення спільного інвестування. Зміст функції контролю полягає у своєчасному визначенні, наскільки реальні процеси в інвестиційній діяльності підприємства відхиляються від запланованих параметрів, виявленні причин таких відхилень і оперативному реагуванні на їх виникнення. Реалізація цієї функції пов’язана зі створенням системи внутрішнього контролю на підприємстві, визначенням складу контрольованих показників, періодичності проведення контролю тощо. На перших стадіях його життєвого циклу господарська й інвестиційна діяльність зосереджується, як правило, в одному регіоні, і лише з розвитком підприємства виникає потреба в регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.
Для таких фірм можливості регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності (особливо в частині реальних інвестицій) обмежені через недостатній обсяг інвестиційних ресурсів та істотне ускладнення управління інвестиційною і операційною діяльністю. Аналіз і оцінка зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства. На даному етапі, по-перше, відбувається визначення основних елементів зовнішнього середовища, виділення з них тих, які дійсно мають значення для інвестиційної діяльності підприємства, проводиться збір інформації про стан і розвиток даних елементів.
Темпи формування інвестиційних ресурсів функціонуючого підприємства за рахунок прибутку визначаються тимчасовою перевагою його власників (менеджерів). Процес такого формування (нагромадження нового власного інвестиційного капіталу) здійснюється через механізми дивідендної політики (політики розподілу знову створеного прибутку). Рівень капіталізації прибутку, зумовлений тимчасовою перевагою її споживання, формується на кожному підприємстві індивідуально з урахуванням специфіки його інвестиційної діяльності й умов зовнішнього інвестиційного середовища. Головною умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії підприємства є передбачуваність розвитку економіки в цілому й інвестиційного ринку зокрема. Вихідною передумовою формування інвестиційної стратегії підприємства є загальна стратегія його економічного розвитку. Щодо неї інвестиційна стратегія має підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею за цілями і етапами реалізації.
Інвестиційна Діяльність: Стратегічне Планування Реферат
Формування структури інвестиційних ресурсів підприємства залежить від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів можна зарахувати галузеві особливості операційної діяльності, кон’юнктуру товарного і фінансового ринків, систему оподаткування прибутку. Внутрішніми факторами впливу на співвідношення власних і позикових інвестиційних ресурсів у загальному їх обсязі є стадія його життєвого циклу, рівні рентабельності операційної діяльності та концентрації власного капіталу, фінансовий менталітет власників. Отже, в процесі розроблення політики формування інвестиційних ресурсів вирішується таке основне завдання, як вибір найбільш оптимальних джерел фінансування інвестиційної діяльності.
Інвестиційні вкладення підприємства в реальні проекти, як правило, спрямовані на його розвиток, на зростання ефективності його виробничої діяльності та освоєння нових видів діяльності. Результатом тактичного планування є розробка системи середньострокових поточних планів інвестиційної діяльності. Важливо зауважити, що запровадження такого критерію може принаймні на перших етапах здійснюватися навіть без внесення змін до закону “Про інноваційну діяльність”. Для цього відповідним органам (уповноваженому інноваційному органу, ДПА тощо) слід лише паралельно контролювати реальний перебіг реалізації зареєстрованих інноваційних проектів. Компенсація загального дефіциту фінансових ресурсів для розвитку економіки та фінансування структурної перебудови, освоєння невикористовуваних чи неефективно використовуваних ресурсів. Відповідно до положень Указу Президента “Про заходи з детінізації економіки” слід запровадити реальні механізми амністії некримінальних “тіньових” капіталів.
Посилання
Він передбачає пошук альтернатив рішення щодо поставлених стратегічних інвестиційних цілей; їх оцінку з позицій зовнішніх можливостей і загроз, а також реального внутрішнього інвестиційного потенціалу; вибір найприйнятніших з них. Пошук альтернатив, що відповідають поставленим цілям, здійснюється в галузевому і регіональному розрізі, по різноманітних об’єктах стратегічного управління, по реальних і фінансових інвестиціях і т.п. Забезпечення адаптивності інвестиційної стратегії до змін чинників зовнішнього інвестиційного середовища, яке реалізується в системі загального ситуаційного підходу до майбутньої діяльності підприємства, що обумовлено парадигмою стратегічного управління. Сутність цього основного підходу полягає в тому, що всі майбутні стратегічні зміни в інвестиційній діяльності підприємства – її напрямках, формах, методах планування і контролю, організаційній структурі управління, інвестиційній культурі і т.п. Є прогнозованою або оперативною його реакцією на відповідні зміни різноманітних чинників зовнішнього інвестиційного середовища. Переважна орієнтація на підприємницький стиль стратегічного управління інвестиційною діяльністю.
Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства проходить такі основні етапи (рис. 1.8). Де ОЗав, — плановий обсяг закупівлі товарів на умовах авансової оплати; ППДЗпост — період погашення дебіторської заборгованості постачальників, що планується, в днях погашення; в) обсяг інших видів дебіторської заборгованості (бюджету, позабюджетних фондів та підзвітних осіб), як правило, не планується. У разі збереження причин, що зумовили виникнення цього виду заборгованості в плановому періоді, потреба в його формуванні визначається з урахуванням планових темпів зростання обсягу діяльності підприємства. Інвестиційна стратегія – це певна система скоординованих дій підприємства, яка визначає стратегічні напрямки інвестиційної діяльності, забезпечення її необхідними інвестиційними ресурсами та планування їх ефективного використання. Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі реалізації окремих напрямів інвестування між собою, а також із формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.
Підручники, Навчальні Посібники, Підліткова Література, Сучасна Проза
Інвестиційна стратегія в цьому випадку має найбільш складний характер через необхідність забезпечення високих темпів розвитку інвестиційної діяльності, її диверсифікації по різноманітних формах, регіонах і т.п. Важливою умовою, що визначає актуальність розробки інвестиційної стратегії, є кардинальна зміна цілей операційної діяльності підприємства у зв’язку з новими комерційними можливостями. Реалізація таких цілей потребує зміни виробничого асортименту, впровадження нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції і т.п. За таких умов істотне зростання інвестиційної активності підприємства та диверсифікація форм його інвестиційної діяльності повинні мати прогнозований характер і забезпечуватись розробкою чітко сформульованої інвестиційної стратегії. По-третє,визначається загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів. Його розраховують шляхом складання потреби в інвестиційних ресурсах для реальногоінвестування, потреби в цих ресурсах для здійснення фінансових інвестицій і резерву.
А цей період залежить від передбачуваності загальноекономічних процесів в даний момент і передбачуваності змін в обраному сегменті ринку. Чим більш нестабільні умови кон’юнктури ринку, тим менший період планування стратегії. Особливе місце в інвестиційній стратегії держави посідає політика щодо залучення іноземних інвестицій. Як позасистемний чинник іноземні інвестиції можуть виступати альтернативним джерелом інвестиційних коштів в умовах дефіциту фінансових ресурсів. Між тим, про що йдеться нижче, формуючи свою стратегію на національному ринку, іноземні інвестори здебільшого керуються такими самими інтересами та мотивами, як і вітчизняні, а отже, відокремлювати політику щодо заохочення іноземних та внутрішніх інвестицій не варто.
Загальні принципи формування інвестиційної політики розраховані на тривалий період. Вони можуть з часом переглядатися; це відбувається в залежності від зміни пріоритетів і місії економічної системи. Розробка інвестиційної політики спрямована на довгострокові цілі і також включає окремі середньострокові і короткострокові цілі, елементи яких призводять до формулювання інвестиційної стратегії об’єкта, досягнення якої відбувається шляхом формування та виконання інвестиційних проектів. Суть методу аналогій при оцінюванні ринкової вартості необхідних інвестиційних ресурсів (активів) полягає у використанні даних про продаж аналогічних активів або підприємств на аукціонах, за конкурсом та у процесі приватизації. Таке оцінювання обов’язково здійснюється з урахуванням галузевої належності підприємства, особливостей регіону, обсягів діяльності та технологій, що використовуються на підприємстві.
Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою загальної системи стратегічного вибору підприємства, основними елементами якого є місія, загальні стратегічні цілі розвитку, система функціональних стратегій в розрізі окремих видів діяльності, засоби формування і розподілу ресурсів. При цьому інвестиційна стратегія знаходиться у певній співпідпорядкованості з іншими елементами стратегічного вибору підприємства, ієрархія якої в загальному вигляді подана на рис. Розуміння взаємозв’язку інвестиційної стратегії з іншими найважливішими елементами стратегічного вибору підприємства дозволяє зробити більш ефективним процес її розробки. Сутність даного методу полягає в тому, що після вилучення з прибутку (доходу) податків та інших обов’язкових платежів у бюджет решта грошових накопичень залишаються в розпорядженні підприємства. За самофінансування за рахунок власних та запозичених джерел забезпечується розширене відтворення, а також вирішення соціальних завдань колективу. Створення системи самофінансування передбачає підвищення ролі власних джерел (прибуток, амортизаційні відрахування) у фінансуванні інвестиційних програм суб’єкта господарювання.
Фінансові інвестиції таких підприємств пов’язані, як правило, із короткостроковими вкладеннями тимчасово вільних коштів або здійснюються з метою встановлення контролю (впливу) над діяльністю окремих фірм (підприємств-партнерів; підприємств-конкурентів і т.п.). Слід звернути увагу на те, що розподіл стратегічних цілей за цією ознакою має певною мірою умовний характер і пов’язаний з різним рівнем їхньої пріоритетності. Так, стосовно головної стратегічної цілі інвестиційної діяльності всі інші цілі можна розглядати як підтримуючі. Кожна стратегічна ціль повинна мати стимулюючий характер для інвестиційних менеджерів, викликати прагнення до їх досягнення, забезпечувати найбільш повне використання інвестиційного потенціалу підприємства. Така операційна стратегія підприємства інтегрує різноманітні типи часткових стратегій стратегічних зон господарювання або стратегічних господарських центрів. Така стратегія характерна для великих підприємств (організацій) із широкою галузевою і регіональною диверсифікацією операційної діяльності.
Інвестиційну стратегію можна представити як генеральний план дій у сфері інвестиційної діяльності підприємства, який визначає пріоритети її напрямків і форм, характер формування інвестиційних ресурсів і послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей. Поєднання в інвестиційній стратегії системи цілей і шляхів їх досягнення визначає межі можливої інвестиційної активності підприємства і прийнятих інвестиційних рішень по напрямках формах його інвестиційної діяльності в перспективному періоді. Інвестиційну стратегію баловская строительная компания підприємства можна охарактеризувати також як систему формалізованих критеріїв, по яких воно оцінює і реалізує свої інвестиційні можливості, моделює перспективну інвестиційну позицію і забезпечує її досягнення. Резюмуючи вищевикладене, можна констатувати, що інвестиційна стратегія являє собою системну концепцію, що пов’язує і спрямовує розвиток інвестиційної діяльності підприємства. Однією з умов, що визначають актуальність розробки інвестиційної стратегії підприємства, є його майбутній перехід до нової стадії життєвого циклу.