Menu Close

Розділ III §4 Сакральна культура. Мирослав Попович. Нарис історії культури України

Він створював свої роботи, спілкуючись з місцевими, обмінюючись досвідом, часом вони брали участь у створенні робіт. Це мистецтво було щире і від митця, і щире від цього простору, де воно розміщувалося. І, до речі, практично ніколи не було випадків вандалізму щодо його робіт. Зараз Львів є однією з важливих платформ розвитку сучасного іконопису. https://artefact.org.ua/literature/poetry-for-ukraine-poetky-ta-poety-53-krayin-svitu-vydadut-knygu-na-pidtrymku-ukrayiny.html На мою думку, іконопис, який твориться в львівському середовищі, чітко є в структурі сучасного мистецтва. Це середовище, яке розвиває сакральне мистецтво, і розвиває його дуже особистісно. Ми можемо побачити митців, які мають свою виразну мову, своє виразне розуміння іконопису, але, що дуже важливо, вони мають глибинне розуміння богослов’я.

що таке сакральне мистецтво

Щоб стати доброю землею й принести плід, потрібні щире бажання, особлива Божа ласка. „Хто має вуха слухати, нехай слухає! ” – говорить Господь наш Ісус Христос.

Який матеріал краще для валізи: пластик чи тканина?

Я можу сказати з гордістю, що ми були його останніми учнями. Буквально в середу він був в нас в майстерні, по-моєму це була середа, в четвер його вже не стало. Тобто за день перед смертю він від нас вийшов з майстерні, він з нами окремо займався, тому ми були останні учні, які, по суті, його бачили. І я знаю, що вони спільно – Роман Якимович і Карло Звіринський, вони ту ідею виношували.

Про цінність писаної ікони

Конче необхідним є дотримання богословських догматів і в жодному разі не до чогось такого зовнішнього. У мене часто є сумніви чи це справді ікона, чи живопис на релігійну тематику. Це залежить від сприйняття ікони, дехто її сприймає модерно, тобто, вона є символом, і для людини техніка не має значення, а дехто все-таки хоче бачити канонічний образ. Власне в ІконАрті, представлені багато напрямків і пошуків іконопису.

«Львівська школа» іконописців представила доробок останніх 20 років. Живописом я цікавився з дитинства, проте на легендарну працю отця Павла Флоренського «Іконостас» натрапив аж 1998 року. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.